Спірея (Spiraea), або таволга має пряме відношення до роду листопадних декоративних чагарників і до сімейства рожеві (Rosaceae). З давньогрецької «speira» перекладається як «вигин», це пов’язано з сильною гнучкістю її стебла. Ця рослина вважається невибагливою. Спіреї зустрічаються як досить високі (близько 2,5 м), так і мініатюрні (приблизно 15 сантиметрів). Гілки бувають як прямостоячі, так і стеляться, лежачі або розкинуті. Вони можуть мати забарвлення від темно – до блідо-бурого. Суцвіття спіреї складаються з великої кількості маленьких квіточок, і можуть мати колосовидну, щітковидну, мітловидну або пірамідальну форму. Пофарбовані квітки можуть бути в різні кольорові відтінки від малинового до білосніжного. Розташування суцвіть прямо залежить від виду. Є види, у яких вони розміщуються по всьому стеблу, у деяких – лише у верхній частині, а у інших – лише на кінцях гілок. Така рослина відмінно підходить для створення живоплотів, а також для групових посадок. Карликові сорти широко використовують для кам’янистих садів, рокаріїв, а також для живих «килимкових покриттів». Також кущ спіреї виглядає дуже ефектно і як одиночна рослина.

осінь (в похмуру погоду), весна (тільки літньоквітучі види)

яскраве сонячне світло

морозостійка

пухкий, родючий, що складається з дернової або листової землі з додаванням торфу і піску

обов’язково

в посушливий сезон – по 15 літрів води на кожен кущ 2 рази в місяць

двічі за сезон: ранньою весною після обрізки – розчином комплексних мінеральних добрив, в середині літа – розчином коров’яку з додаванням суперфосфату

сіра гниль, різна плямистість

рожевокольорові мінери, листовійки трояндові, павутинні кліщі, попелиці, блакитний таволговий пильщик і білокрилка

у весінньоквітучих видів ранньою весною обрізають тільки підморожені за зиму кінчики, але через 15 років рослину обрізають на пень для омолодження. Пагони у літньоквітучих видів обрізають кожну весну до сильних бруньок, а через 4 роки кущ з метою омолодження обрізають на висоту 30 см.